Українці 40 тисяч років тому: про що змушують забути українців в 21 столітті? 

Якось під час чергової повітряної тривоги потрапила мені на очі книга Миколи Галичанця з цікавою назвою "УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ: ПОХОДЖЕННЯ І ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО XI СТОЛІТТЯ". 

І от сиджу, читаю під звуки чергової повітряної тривоги від нашого "братського" народу-сусіда (щоб йому пусто було і земля стекловатою) і думаю а чи дійсно ця праця Миколи Галичанця є типовим з точки зору академічної історичної науки, археології та соціології,  представником жанру псевдо історії ("фольк-гісторі")? Чи все таки з погляду липня 2026 року пан Галичанець ще в далекому 2005 році був абсолютно правим і представникам академічної історичної науки та іншим скептикам потрібно замислитись про просту життєву істину "не завжди офіційна позиція є аксіомою та істиною в останній інстанції" і слід відступитися від стереотипного мислення 20 століття.

Тож нумо дізнаватись приховані та заборонені факти з історії українців.

Палеоліт у східній Європі та його епохи

Народження української нації та її життя відбувалися на території Східної Європи. Українська нація споконвічно населяла всю цю територію. Все минуле і сучасне життя українців пов'язане з цією землею.

Людність з'явилася на Землі близько двох мільйонів років тому, а може, й раніше.

Людність у Східній Європі, що з неї вийшла українська нація, за науковими даними, з'явилася близько мільйона років тому.

Всесвітня археологія поділила час палеоліту на три епохи.

Назви їхні французькі, бо першими це зробили французькі вчені. 

Ашельська епоха (мільйон років – 150 тисяч років тому)

Наша нація називає її королевською (від села Королеве в Заверховинні, нині Закарпаття).

В Україні стоянки людей цієї епохи виявлено біля сіл:

- Королеве і Рокосове в Заверховинні;
- Лука Врублівська і Бабин у басейні Дністра;
- поблизу Житомира;
- в районі міста Амвросіївка на Донбасі;
- в районі Ізюма в басейні Сіверського Дінця;
- Шари в Криму.

Маємо понад 30 досліджених археологічних стоянок-поселень наших прапредків ашельської епохи.
Ці стоянки мають певні відмінності, як і в кожній іншій епосі.
Проживала тоді мавпоподібна людність, названа вченими архантропами (найдавніша людина), пітекантропами (людина прямоходяча) і Homo habilis (людина вміла).

Найдавнішою пам'яткою про життя первісних людей у Східній Європі є стоянка біля села Королеве Виноградівського району (Заверховиння) на терасі лівого берега річки Тиси. 

Досліджено площу понад тисячу квадратних метрів. 

Виявлено 11 культурних шарів з кількох палеолітичних епох. Найдавнішій з них мільйон років. Чотири нижні шари належать до ашельської епохи, а сім верхніх – до мустьєрської. 

Знахідки з найнижчого культурного шару – ашелю – дуже давні (їм близько 500 тис. років), тому вони найдавніші на території України.

Отже, людність жила тут протягом мільйона років і живе нині. 

Число знахідок кам'яних виробів тут досягло ста тисяч – це одна з найбільших колекцій палеоліту в Європі, що дозволило простежити еволюцію і життя первісних людей упродовж великого проміжку часу.

Мустьєрська епоха (150тисяч – 40 тисяч років тому)

Наша нація називає її молодовською (похідна від назви села Молодове). 
Біля села Молодове на Чернівеччині виявлено п'ять стоянок цієї культури життя наших прапредків.
Житла круглі за формою, обкладені кістками мамонтів, покриті шкірами тварин.

В Україні стоянки людей цієї епохи виявлено біля:

- Королеве, Замкова Гора в Заверховинні;
- вертеби-печери Давня (по-тюрксько-татарськи Киїк-Коба), Духів (Шайтан-Коба), Старосілля в Кримських горах;
- Буківня, Касперівці, Пронятин, Хотин, Сокіл, Молодове, Білгород (Подністров'я);
- Кодак, Орель, Василівка Пославутиччя);
- Араповичі (Подесення);
- Деркул (Сіверодінеччина);
- Антонівка (Донбас).

Нині відомо 80 місцезнаходжень таких пам'яток. Знайдено не лише стоянки, а й кістяки наших прапредків цієї епохи: жінки і дитини у вертебі-печері Давній. 

Фізичний тип цієї людності названо палеоантропами (давня людина) та неандертальцями. 

У цей час ця людність почала користуватися вогнем, що було великим поступом у їхньому розвиткові та побуті.

Пізній палеоліт (40 тисяч – 10 тисяч років тому)

Епохи пізнього палеоліту ще називають Мізинськими (похідна від назви села Мізин). До них належать: оріньякська (40–20 тисяч років тому), солютрейська (20–15 тисяч років тому), малденська (15–10 тисяч років тому).

В Україні стоянки людей цієї епохи виявлено біля:

- Берегове і Мукачів (Заверховиння);
- Молодове, Вороновиці, Кормань (Подністров'я);
- Київ (Кирилівська), Межиріч, Гінці (Пославутиччя); 
- Мізин і Пушкарі (Подесення); 
- Городок (Волинь); Радомишль (басейн Тетерева); 
- Сюренські (Крим).

Усього відомо близько 800 стоянок.

Найбільш досліджена Мізинська стоянка малденської епохи на Чернігівщині: виявлено понад 100 тис. різних знарядь праці та виробів (кам'яні сокири, ножі, кремінні різці й скребки, вістря, проколки, голки, шила тощо), а також унікальні витвори первісного мистецтва: скульптурки, живопис і графіка, найдавніший меандровий орнамент, прикраси з кісток та морських черепашок.

У Межиріччях на Канівщині також досліджено житла, зібрано тисячі різних предметів праці та побуту.

Фізичний тип людності цих епох – неоантропи (нова людина), або кроманьйонці (по-європейськи – від печери Ля Кроманьйон у Франції). Їх ще називають Homo sapiens (людина розумна). Ця людність була європеоїдами та заселяла всю територію Східної і Західної Європи.

За науковими даними, близько 40 тисяч років тому в людності Східної Європи поступово з'явилася зв'язна мова.

Праця і мова визначають людину. Лише праця була таким самим вагомим досягненням у житті людності, як виникнення зв'язної мови.

Наші прапредки зажили новим, справді людським життям.

Мова дозволила дати першоназви територіям, полям, річкам і озерам, морям, рослинам і тваринам, птахам і рибам, знаряддям праці, небесним (космічним) світилам і явищам природи, особам. Разом з мовою з'явилася лічба.

Мова поступово охопила не лише окрему стоянку-громаду, а й передавалася від громади до громади, поки не запанувала над усією територією Східної Європи, стала єдиною. Звичайно, були певні неістотні відмінності по реґіонах, які є і нині на українській землі, але мова стала спільною та єдиною, з однаковим базовим словниковим запасом.

Мова дозволила ділитися думками і знаннями, передавати їх один одному і майбутнім поколінням. Вона сприяла виникненню усної народної творчості: з'явилися веди, усні оповідання, казки та байки, небилиці й примовки, гумор, пісні тощо.

Далі буде про 

ПОЯВА НАЗВИ "СЛОВ'ЯНЦІ".

ПЕРША СЛОВ'ЯНА-УКРАЇНА ТА ЇЇ РУЇНА (40 тисяч – 10 тисяч років до н.е.).

ПОЯВА ЗВ'ЯЗНОЇ МОВИ